ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Вибори у Кривому Розі - як репетиція реваншу

Вибори у Кривому Розі - як репетиція реваншу

У понеділок Україна проснулась під приголомшливе повідомлення про результати виборів міського голови у Кривому Розі: «Явка склала 55,88% від загального числа виборців, які були включені до списків. За Юрія Вілкула віддали свої голоси 73,09% виборців. Таким чином, позачергові вибори криворізького міського голови закінчилися в один тур».  Втім, не таке вже й приголомшливе. Загалом результат був прогнозованим. Що Юрій Григорович переможе вже у першому турі, здогадувалися  глядачі теленовин і  знали ті, хто працював на його перемогу. Слово «перемога» я не беру в лапки, хоча чистота виборів, з огляду навіть на ті нечисленні повідомлення в пресі про серйозні порушення, котрі потребують кримінального розслідування, викликає великі сумніви. Перемога відбулася – криміналу над законом, диктатури над демократією, грошей над здоровим глуздом. І оті заяви з боку Комітету виборців України на зразок: "Фактично ми побачили вибори за стандартами режиму Віктора Януковича із масштабними схемами підкупу, використанням адмінресурсу та іншими порушеннями закону" нікого, як кажуть, не гріють. Бо є ще й Центральна виборча комісія на чолі з кавалером ордена Ярослава Мудрого від  Порошенка Михайлом Охендовським. І хоч строк  повноважень дванадцяти її членів закінчився ще у червні 2014-го, останнє слово залишається за нею. Воно однозначно буде на користь Юрія Вілкула – нещодавнього «регіонала», тепер «опозиціонера», ставленика Ахметова - олігарха, котрий після подій 2014 року намагається вибудовувати свій вплив на місцеві політичні еліти. Грошей на це не шкода, а про здоровий глузд не слід і згадувати, поки прожитковий мінімум дорівнює 1330 гривням, і на покарання за порушення закону можна не розраховувати, як було і після довиборів народного депутата в Чернігові, коли таким обранцем президенту дуже хотілося бачити свого ставленика – керівника Державного управління справами Сергія Березенка. Тепер можемо скільки завгодно задавати собі питання: як так сталося, що у листопаді минулого року Юрій Вілкул переміг лише у двох із семи районів міста, а тут раптом  - така оглушлива перемога?

Але з нагоди «регіонального» реваншу місцевого масштабу доречно задати собі не тільки це запитання. Хоча б поставити його дещо ширше: чому вибори в Україні щоразу стають не торжеством демократії, а шабашем шахрайських технологій? Технічні кандидати і такі ж члени виборчих комісій, підкуп виборців грошима і продуктовими наборами, «каруселі» і фотографування бюлетенів, «аварії» у мережах зв’язку і відключення світла. Чому все це можливе?

Є кілька факторів, котрі пояснюють, через що єдиним джерелом влади в Україні є не народ, а його найманий працівник в іпостасі чиновника, адаптованого у створену ним же систему. Усіх дев’яти рангів – від керівників вищої ланки до низової.

Фактор перший. Правовий нігілізм. Розуміючи, що минувшина не знає умовного способу, дозволю собі все ж пофантазувати. Якби після виборів 2004 року  в судовому порядку були покарані всі їх порушники – від ініціаторів встановлення додаткового сервера для паралельного підрахунку голосів (тоді називалися імена Медведчука і Клюєва) до дрібного фальсифікатора у селищній виборчій комісії, порушення на виборах практично б припинилися назавжди. А якби новообраний президент Віктор Ющенко не видав індульгенцію Віктору Януковичу, котрий тоді з переляку втік до Росії, і всім його поплічникам, то ми  на сьогодні  взагалі забули б , що колись була така політсила, як Партія регіонів. Якби тоді ж у кримінальному порядку покарали авторів  передвиборних плакатів про три сорти українців і Донбас за колючим дротом, не було б сьогодні війни на сході України.

Фактор другий, безпосередньо пов’язаний із першим. Якби (знову – якби) після Майдану гідності нова влада відразу ж узялася за реформу прокуратури і судової системи, з правовим нігілізмом було б покінчено за кілька років. Принаймні на сьогодні криворізька міська адміністрація не наважилася б виділити 110 мільйонів гривень на погано замаскований підкуп виборців, у місті не було б такої вакханалії у рекламі, навряд чи хтось наважився б на влаштування «каруселей» чи пошкодження ліній зв’язку.  

Фактор третій. Без будь-яких сумнівів вибори у Кривому Розі виграли гроші. Грошей, як відомо, у колишніх «регіоналів» вистачає, у всякому разі їх набагато більше, ніж у патріотів і демократів, і вони їх не шкодують на те, щоб повернутися до влади. Сам собою напрошується висновок: грошам треба було протиставити щось вагоме, в тому числі і ефективну організаторську роботу. Натомість ми стали свідками досить в’ялої виборчої кампанії і незрозумілої рокіровки «Самопомочі» – Юрій Милобог, котрий у першому турі фактично переміг Вілкула, раптом передумав висуватися знову і замість нього на вибори міського голови пішов Семенченко, що безумовно послабило позиції «Самопомочі» і демократів узагалі.

І, нарешті, фактор головний. У владу в Україні приходять не державники, а політики. Переважна більшість яких думає не про те, щоб більше зробити для становлення України, побороти корупцію і підняти її економіку, а як більше з тієї влади видоїти. Для себе і своїх людей. Звідси кумівство, земляцтво, підкупи... Звідси зволікання із розслідуванням злочинів проти активістів Майдану, поверненням Україні вкрадених коштів,  покаранням крадіїв уже в новій владі. Звідси непокарані злочини мародерів у  зоні АТО – одні віддають життя за незалежність України, інші на чужій крові набивають свої кишені. І це вже питання безпосередньо нашої свідомості, яка поки що так і не стала основою  громадянської позиції.. Бо державних управлінців обираємо ми. Як от тепер обрали у Кривому Розі Вілкула, про якого ще якихось півроку тому говорили, ніби він замішаний у серйозній афері. А чому дивуватися – он у кріслі міського голови в Харкові сидить новообраний Кернес, а у Полтаві ніяк не закінчиться суд над ним стосовно звинувачень у викраденні людей, їх катуванні і погрозах убивства. Чи, може, то інший Кернес?

І давайте перестанемо заспокоювати себе мантрами аналітиків, які за гроші чи несвідомо заспокоюють нас, ніби на можливих дострокових парламентських виборах «регіонали» і їхні симпатики прийдуть Верховну Раду в абсолютній меншості. Колись один чесний і мужній журналіст застерігав: «Люди, будьте пильними!»


321 0
НОВИНИ


Loading...