ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

"Ці хлопці вперто вчаться ходити та відмовляються від візка", - керівник протезно-ортопедичного підприємства

"Ці хлопці вперто вчаться ходити та відмовляються від візка", - керівник протезно-ортопедичного підприємства

На хлопців ледь за двадцять, які з посмішками демонструють і власну мужність та оптимізм, і роботу протезистів, важко дивитися. Хто ж вони, люди, які повертають українським воякам надію та мрії? В Україні таких підприємств понад 70. Усі вони виконують заявки на безкоштовне виготовлення протезів для учасників АТО. Найбільше, а саме сімох бійців, уже протезувало ТОВ «Ортотех-Сервіс» з Києва. Серед них і наш земляк, 28-річний Олександр Чалапчій.

Легких пацієнтів у протезно-ортопедичних підприємств не буває. Особливо зараз. Про це говоримо з керівником ТОВ «Ортотех-Сервіс» Олександром Стеценком.

- Медики кажуть: протезуванню має передувати підготовчий процес й дуже сильна мотивація – жити далі, бути опорою своїй родині. Як із цим у ваших пацієнтів? Як молоді чоловіки справляються з шоком від інвалідності?

- Перед протезуванням потрібно підготуватись, бинтувати куксу еластичним бинтом, розробляти суглоби, зміцнити м’язи. Коли ти отримуєш протез на примірку, треба багато працювати з реабілітологами, яких в Україні обмаль. Таких фахівців треба готувати. (Як і військових психологів – доводить війна. – Авт.)

Для учасників АТО Сергія та Романа ми виготовили протези з використанням вкладишу з поліетилену, що пом'якшує тиск на тулуб та з використанням тазостегнового вузла 3D. Це допомогло поставити на ноги хлопців зі складною ампутацією. Саша Чалапчій з Кіровоградщини втратив під Горлівкою обидві ноги, проте відмовився від інвалідного візка. У нього є велике бажання, наполегливість, енергія добре навчитись ходити на протезах. Хлопців підтримують родичі, волонтери, приклади інших людей з обмеженими можливостями, в тому числі афганців.

                                             Сергій та Роман - протезовані хлопці

Наша мета - максимально відновити втрачені функції після ампутації кінцівок бійцям, які постраждали в АТО. Цей досвід будемо поширювати для всіх інвалідів України.

- Як людина, якій треба протезування, може обрати необхідне підприємство? Чи не перетворяться госпіталі на місце змагання між фірмами-конкурентами?

- Насамперед людина повинна цікавитись, які підприємства мають гарну репутацію та якість. При можливості відвідати два-три та переконатися в якості виробів. Якщо у військового такої можливості немає, хай це зробить хтось із рідних. Раджу спілкуватися з лікарями та іншими інвалідами. Проведіть свого роду маркетингове дослідження заради здоров’я та не спішіть до першого-ліпшого виробника. Кожне підприємство повинно повсякчас доводити, що воно краще за інших. Саме своєю роботою - тобто виготовленням функціональних та якісних протезів.

                                    Лікарі-протезисти (ліворуч - Олександр Стеценко)

- Виробники протезів нарікають на застарілу нормативну базу галузі. Що саме тут треба змінити?

- Це справді наболіле питання. Треба розширити асортимент вузлів та комплектуючих, якість яких підтверджується відповідними документами. Треба дозволити підприємствам починати працювати з початку року, а не чекати на підтвердження кваліфікації. Така процедура проводиться щорічно та триває до 3-4 місяців до підписання відповідного договору на безкоштовне обслуговування інвалідів. Цю тяганину треба скоротити, адже для цих людей кожен день очікування – випробування. 

- Вітчизняні протезисти співпрацюють із колегами за кордоном? Як вони оцінюють рівень наших фахівців?

- Наше підприємство постійно підвищує кваліфікацію, навчає фахівців, удосконалюєнові технології. Рівень українських протезистів трохи нижче середньоєвропейського та на порядок нижче німецьких. Окремі техніки-протезисти вУкраїнімають такий рівень, як у німецьких колег, але це одиниці.

- Як ви обрали непросту професію? Ваш досвід – це фактично шлях розвитку українського протезобудування.  

- Я почав навчатися завдяки проекту допомоги німців Києву та афганцям-інвалідам (Олександр Стеценко навчався у Харківському національному університеті радіоелектроніки. –Авт.). Відтоді минуло багато часу, проте я вдосконалюю свій фах. Спілкуюсь із колегами та друзями за кордоном. Беру участь у семінарах і тренінгах. З усією відповідальністю раджу нашим захисникам робити протезування в Україні. Буде гарантійне обслуговування, скоротяться витрати на дорогу. Українські фахівці постійно навчаються за кордоном, використовують імпортні комплектуючі. Ми шукаємо підхід до кожного, щоб повернути людей до активного життя. Їхня сила волі - приклад для нас.  

Олександр Чалапчій - наш земляк, зараз на реабілітації закордоном

- У вашого підприємства понад 20 років досвіду. Скажіть, чи достатньо ці роки держава підтримувала вітчизняних виробників протезів? Що змінюється зараз?

- Так, діяло багато програм з розвитку вітчизняного протезобудування, впровадження нових технологій, виробництва нових видів комплектуючих, але для розвитку галузі цього замало. У підприємств бракувало фахівців та грошей. А без цього неможливо рухатися вперед, гідно конкурувати на ринку. 

Ця війна стала свого роду екзаменом для вітчизняного протезобудування, яке має реагувати на потреби пацієнтів оперативно й позачергово. Судячи з цьогорічної бюджетної програми «Заходи із соціальної трудової та професійної реабілітації інвалідів», є розуміння, що це – справа державної ваги.

До слова. Постраждалим внаслідок антитерористичної операції держава гарантує безоплатне та позачергове забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, незалежно від установлення їм інвалідності. Протезування відбувається за умови, якщо в учасників АТО є медичні показання для забезпечення засобами реабілітації. 

Фото надав Олександр Стеценко


702 0
НОВИНИ


Loading...