ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Наймолодший кіровоградський депутат: Виховувати прагнення до свідомого політичного вибору потрібно ще в школі

Наймолодший кіровоградський депутат: Виховувати прагнення до свідомого політичного вибору потрібно ще в школі

Сьогодні досить поширеним суспільним кліше є твердження, нібито майбутнє України обирають бабусі, тому що молодь не ходить на вибори й взагалі є пасивною.  Але цей стереотип спростовують не тільки події Революції Гідності, рушійною силою якої була молодь, зокрема й у Кіровограді, а й самі вибори.  На нинішніх місцевих виборах молодь брала в них участь не просто як виборець, а й як суб’єкт виборчого процесу, чим продемонструвала небайдужість до суспільно-політичних процесів і готовність брати на себе відповідальність за майбутнє окремо взятих міст, сіл, селищ. Для прикладу, наймолодшим сільським головою в Україні став 22-річний студент-п’ятикурсник Артем Кухаренко, за якого проголосувало 80 відсотків жителів села Подільського, що на Черкащині. Безпрецедентним для Кіровограда можна вважати той факт, що одним із лідерів «мерської» гонки став 32-річний підприємець Артем  Стрижаков. А Кіровоградська міська рада отримала наймолодшого в її історії депутата. 20-річний студент третього курсу істфаку Кіровоградського педуніверситету, волонтер і громадський діяч Геннадій Маламен пройшов у депутати від ВО «Свобода». Про свої плани в новій для себе ролі та про себе Геннадій розповів в інтерв’ю тижневику "З перших уст".

 - Геннадію, як би ти сам себе сьогодні представив читачам, молодим політиком чи все ж громадським діячем? Як сам себе ідентифікуєш, ким сам себе відчуваєш?

- Мабуть, те й інше треба поставити через кому – політиком і громадським діячем. Тому що я очолюю Всеукраїнську громадську організацію «Сокіл» і є членом, а віднедавна, як ви вже знаєте, й депутатом міської ради від Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

- Ви студент третього курсу, не пригадую студентів серед депутатів міської ради. Для Кіровограда це означає, що міська влада все ж хоча б частково оновлюється і «молодшає». А що особисто для вас означає обрання депутатом?

- Не пам’ятаю, хто дуже влучно сказав, але поділяю думку, що наполеглива робота винагороджується виключно обов’язками. Для мене це передусім нові обов’язки.

- Над чим перш за все зосередитеся як депутат?

- Якщо брати конкретний напрямок роботи, то я ще не визначився, в якій комісії працюватиму. А якщо говорити в цілому про депутатську діяльність, то я хочу просто чесно виконувати свої обов’язки перед громадою і представляти її інтереси. Тому що місцеві політики часто спекулюють на тому, що нібито дослухаються до людей, але чомусь тільки в досить спірних питаннях. Так, наприклад, із міського бюджету витратили 400 тисяч гривень на опитування щодо назви міста, начебто, щоб урахувати думку жителів міста. Але це було абсолютно непотрібним, тому що рішення щодо назви прийматиме Верховна Рада, і, швидше за все, врахує думку Інституту національної пам’яті, що виступає і проти Кіровограда, і проти Єлисаветграда. Проте деякі політики використали це задля підвищення власного рейтингу перед місцевими виборами. Я ж намагатимуся робити все від мене залежне, щоб ті кошти, які має наше місто, слугували йому, а не політикам.

- Але ж ви розумієте, що один в полі не воїн, що в одному випадку ваш голос може бути вирішальним, а в іншому - нічого не вартим, якщо він буде всього один. Ви бачите союзників чи можливо близьких за поглядами людей, з якими співпрацюватимете?

- Співпрацювати збираємося, тому що справді вдвох із Сергієм Капітоновим (депутат від ВО «Свобода», - авт.) мало що зможемо зробити, але з ким і як, поки що не можу сказати.

- Що в такому молодому віці вас привело в політику?

- Прагнення змін і бажання бути корисним Україні. Чотири роки тому, тобто в 16 років я прийшов до Всеукраїнської громадської організації «Сокіл», котра, як ви знаєте, є продовжувачем однойменного національно-патріотичного руху початку 19 століття, і яку я сьогодні очолюю в Кіровоградській області. Наша мета – виховувати молодь у дусі націоналізму, патріотизму та здорового способу життя. Тому одна з традиційних наших акцій – це пробіг здорової молоді до дня народження Романа Шухевича. Також проводимо акції в школах із учнівською молоддю. Я особисто періодично проводжу лекції, зокрема в школі-тезці нашої організації «Сокіл». Ось уже півтора роки ми займаємося волонтерством.

- Завдяки моїм колегам із сайту «Гречка», які зробили відеосюжет про те, як ви в холодну погоду в шортах збирали гроші для бійців АТО, мабуть, стали зіркою університету? Часто вдаєтеся до такого психологічного прийому?

- Я особисто вдруге. Прийом справді дієвий, ми за годину зібрали, як на мене, непогану суму - близько п’ятисот гривень. Це значно більше, ніж зазвичай. Люди підходили і запитували, ну, хіба воно того варте, щоб стояти і мерзнути. І я розумію, що якби я стояв одягнений, то  вони пройшли повз, тому що людям у сьогоднішніх умовах усе складніше допомагати Армії, багато хто вже просто не має чого жертвувати. Був такий приємний випадок, коли підійшов хлопчина, накинув на мене свою куртку і запитує: «Може, кави піти купити?».

- Наслідків не було у вигляді кашлю й нежиті?

- Ні, Боженька помилував.

- Можливо, це питання, як студенту істфаку, здасться провокаційним, тому можете не відповідати, як що. Як ви ставитеся до того, що більшість ваших викладачів виступили за повернення місту історичної імперської назви «Єлисаветград»?

- Я відповім. Думаю, що наші викладачі схильні до назви Єлисаветград через звичку. Тому що це люди, які працюють із архівами й з історичними джерелами про Єлисаветград, уже обробленими, проводять за цим багато часу. Вони цим живуть, і я не можу їх запідозрити у політичній заангажованості чи політичній некоректності щодо її ідейного спрямування. Я можу зрозуміти їх з точки зору романтичних поглядів, але не підтримую, бо для мене у виборі назви головне, щоб вона була корисною для українства, для держави як такої, для нації. Мені, наприклад, подобається назва Златопіль, але я готовий іти на поступки заради того, щоб це була не шкідлива для України назва, на якій би не паразитували. Якщо це буде той самий Інгульськ, що мені до вподоби значно менше, то я підтримаю цю назву.

- З приводу виборів міського голови, як ви ставитеся до того, що значна кількість кіровоградців проголосували за колишнього регіонала, якому приписують організацію тітушок на Антимайдані в Кіровограді?

- Думок багато, вони не зовсім впорядковані, але хочу сказати, що 27 відсотки виборців, які прийшли на вибори, - це мізерно низький відсоток для Кіровограда, аби робити висновки відносно всіх кіровоградців. У будь-якому випадку, ті, хто його підтримали, - це меншість по відношенню до кількості населення міста, але треба визнати, що 24 тисячі – це все ж дуже багато. І це велика проблема не тільки Кіровограда, а в цілому свідомості українців. У нас дуже багато людей голосують просто за рекламу, за присутність на білбордах. І ця проблема походить від малого – виховувати прагнення до свідомого політичного вибору, до вибору майбутнього потрібно ще в школі. Не можна обирати з-поміж двох зол менше, як традиційно роблять українці. В англійців навіть є така приказка – «З-поміж зла не обирають». 

Фото зі сторінки у соцмережі Геннадія Маламена

791 0
НОВИНИ


Loading...