ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Ігор Токар: «Чміль» - це стрічка про те, як треба жити

Ігор Токар: «Чміль» - це стрічка про те, як треба жити

Мабуть, для учасників подій Євромайдану зима є особливою порою року. З посиленою гострою згадуються лютнева тривога, запах палених шин, гуркіт бруківки об «вевешні» щити. А у душі ниє якась колючка. Напевне, це болючий відголосок наших втрат. Адже на Майдані віддали своє життя кращі з кращих, моральні лідери, герої. Одним із тих, хто не повернувся з Майдану, є наш земляк, Віктор Чміленко. До другої річниці з дня загибелі Віктора, про нього зняли фільм. Кіровоградський 27-річний журналіст Ігор Токар узяв на себе відповідальність розказати широкому загалу про те, постаттю якого масштабу був герой Небесної сотні. В інтерв’ю «РК» Ігор розповів про результат майже піврічних зйомок. У документальній стрічці «Чміль» зібрано понад 20 спогадів людей, які знали Віктора, а локаціями є близько 8 міст, як в Україні, так і поза її межами. Благословення на зйомки стрічки дала родина загиблого, а всіляко підтримував побратим Чміля, фермер і волонтер Олексій Цокалов.  

Ігоре, почнемо з не надто оригінального питання. Коли і де виник задум зняти фільм?

Задум не виник, а визрів. Ми досить давно товаришуємо з Олексієм Цокаловим. Він часто розповідав про їхні подорожі з Чміленком, майданівські часи, голодування Віктора під прокуратурою (у 2012 році Чміленко влаштував голодний протест у знак непокори з корупцією в прокуратурі - авт.). Відповідно, біографію Чміленка я знав дуже добре. Скажімо так, мені були відомі ті моменти, які знає вузьке коло – друзі, родичі. У вересні під час зустрічі з Олексієм, я розповів йому, що визріло бажання зняти фільм до роковин загибелі Віктора. Він мене підтримав. І, порадившись з родиною Чміленка, ми розпочали зйомки.  

Це твій перший досвід у зйомці фільму? Як ти справився з моральним навантаженням стрічки? 

Раніше зйомкою фільмів я не займався. Але у силу своєї журналістської діяльності, маю вміння знімати, планувати, монтувати. Складність полягала у тому, що режисерський процес знаходився лише у моїх руках. Тому відповідальність дуже велика. Щодо морального навантаження, то хоч журналістська діяльність і робить нас трохи черствішими, все ж були складні моменти. Найважче було слухати Івана Рапового (учасник подій Євромайдану, витягуючи з-під обстрілів якого, загинув Чміленко – авт.), коли він розповідав, як лежав поранений на Інститутській. Крім того, є важкі кадри самого Майдану, вбивств, коли Ольга Богомолець розповідає, як констатувала смерть одного з майданівців, коли прямо в готелі «Україна» роблять операції. Останні моменти продивлялась моя дружина, тому що я був морально втомленим. 

Ігоре, хто писав сюжет і загалом, якою є композиція стрічки? 

Разом з Олексієм ми розробляли сюжет, вирішували кого б хотіли бачити у цьому фільмі, на кого Віктор справив найбільше враження. Тому що у Чміленка було багато знайомств по Україні. З людьми, яких ми записували, відразу домовились, що у фільм може потрапити не все. У процесі монтажу кілька синхронів не увійшли до сюжету.

Хронометраж складає 40 хвилин. Щодо композиції, то фільм розбитий на три, таких собі, моральні частини. Перша, «дореволюційна», розповідає яким Віктор Чміленко був чоловіком і батьком. У другій частині йдеться про те, як він став революціонером. А третя частина розділена на два пункти - те, що було після смерті, зокрема прощання і те, у якому стані зараз знаходиться Україна. У завершальній частині фільму є відповідь на питання чи недаремною є його смерть. Наприкінці звучать слова Віктора, які створюють певну повчальну ауру, є життєвими настановами.  

Яку кількість спікерів і локацій вдалось охопити?

Ми записали 21-у людину. Віктор 22-й. А зйомки проводили у Кіровограді, Борисівці, Знам’янці, Києві (біля Дніпра, на Майдані, Інститутській). Були зйомки на Львівщині, Закарпатті, а також у місті Торонь (Польща).  

Як добирався музичний супровід до стрічки «Чміль»?  

У фільмі є три основні композиції. Це дві пісні гурту «Вій» - «Змія» і «Під облачком», та пісня гурту «Кому вниз» - «Не нарікаю я на Бога». Їхня музика найбільше відповідає настрою, який панував під час Революції Гідності. Я не знаю альтернативи їхнім тембрам голосів та інструментам, які міг би використати. Також є близько 8 фонових композицій, які я вибрав у безкоштовних базах.  

На твою думку, атмосферно фільм є монументальним, героїчним, патріотичним? Як ти його відчуваєш?

Складне питання. Патріотичний однозначно. Чи героїчний? Це фільм про героя. Про героя, який ходив серед нас, але ті, хто його оточували, навіть не могли осягнути, на що Віктор був здатен. Цей фільм розповідає чому він став героєм. Ми спілкувалися з багатьма людьми, які знали й інших загиблих з Небесної сотні. І можна сказати, що там не було випадкових особистостей. Про них можна знімати окремі фільми. Кожна людина, яка загинула на Інститутській, була непересічною особистістю. Я не знаю за яким збігом обставин так сталось, адже на Майдані були різні люди, але загинули найкращі.

Чи є у фільмі момент про розслідування загибелі? Відомо хто стріляв у Віктора Чміленка?

Вважаю, що про розслідування маємо право говорити коли воно буде завершене. Родина має адвокатів, триває слідство. Але процеси ідуть по-дурному, родичам ставлять питання не як потерпілим, а як свідкам. Тобто не як людина загинула, а чому вона туди пішла. Хто саме стріляв наразі точно не відомо.

Розкажи про ідею слогану фільму і про його основний меседж.

Слоган фільму «Коли беззаконня стає законом, супротив стає обов’язком» є висловом Віктора. Коли він голодував під прокуратурою, це гасло було на одному з плакатів, які він привіз з собою.

Я сподіваюсь, що стрічку перегляне велика аудиторія, і ті, хто вважають Революцію Гідності героїчною, ще більше осягнуть значимість людей, які загинули, і продовжать їх справу. Адже наше головне завдання - реалізувати усі думки і плани героїв Небесної сотні. А друга складова меседжу фільму – щоб люди, які не вважають Революцію героїчною, змінили своє ставлення до цих подій і загиблих. Знаєш, мене дуже дивують слова на кшталт «навіщо вони загинули». По перше, одразу виникає питання: а яке ти маєш право так судити? По-друге, що ти зробив для того, аби цього не сталось? Третє – що ти зробив, аби це виправити?

Чи з’явиться фільм у вільному доступі, і чи немає планів подати його на конкурс соціального кіно, аби ще більше популяризувати?

Є домовленість, що після презентації, його покажуть на обласному телебаченні, а також на телеканалах Світловодська та Олександрії. Також я опублікую стрічку в YouTube. У подальшому, в нас з Олексієм є план зробити у фільмі титри англійською і поширювати його закордоном. Наша головна мета – аби стрічку побачило якомога більше людей і щоб вона їх чогось навчила. У фільмі є цитати Віктора, за якими можна жити. Це дуже мудрі слова.  

Хто приїде на презентацію стрічки?

На показ приїде родина Віктора, а також люди, які брали участь у зйомках. Буде Іван Раповий з дружиною.

Ігоре, на твій погляд, людська повінь, про яку говорив Віктор, вже пройшла на Майдані, чи ми її ще чекаємо?

Я розділяю погляд Олени Шворак про те, що повінь пройшла, але ця течія підняла велику піну. Вона має осісти разом з мулом. Зараз ми живемо з цією піною.



Фото Ігоря Токара і Олексія Цокалова 

704 0
НОВИНИ


Loading...